Еще практики судебной
Dec. 10th, 2012 09:04 pm![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
jurgen_mСамострел. Дурацкий. Или опять про ТБ
Справа № 11-67/11Головуючий у 1 інстанції: Мусієвський В.Є.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 лютого 2011 року
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Львівської області в складі:
головуючого: Леона О.І.
суддів: Михайлишин Г.Я., Макойди З.М.
з участю прокурора: Ковальчука Т.О.
засудженого: ОСОБА_1
захисника: ОСОБА_2
потерпілого: ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові кримінальну справу за апеляцією потерпілого ОСОБА_3 на вирок Пустомитівського районного суду Львівської області від 10-13 грудня 2010 року, -
ВСТАНОВИЛА:
Цим вироком
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, який народився в м.Львові, українця, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, одруженого, працюючого на посаді комерційного директора ПП „Інфотехсистема-СВ", військовозобов'язаного, зареєстрованого у АДРЕСА_1, проживаючого у Львівській області Пустомитівському районі с.Скнилів дачний кооператив „Поляна", раніше не судимого, -
засуджено за ст.128 КК України та призначено покарання у виді 6 (шість) місяців виправних робіт за місцем його роботи з відрахуванням 10 відсотків заробітку в дохід держави.
Запобіжний захід засудженому ОСОБА_1 - підписку про невиїзд - до вступу вироку в законну силу, залишено без змін.
Стягнуто із засудженого ОСОБА_1 на користь потерпілого ОСОБА_3 5649,00 гривень майнової та 30000,00 гривень моральної шкоди.
Вирішено питання з речовими доказами та судовими витратами.
За вироком суду ОСОБА_1 23.05.2010 року, близько 20 години 00 хвилин, в с.Скнилів Пустомитівського району Львівської області, на території дачного кооперативу .,Поляна", перебуваючи на подвірї свого дачного будинку і, тримаючи в руках мисливську рушницю марки „Сафарі ПН-001", яку він виніс з будинку, щоб показати своєму товаришу, недотримуючись правил безпечного поводження зі зброєю, з необережності здійснив випадковий постріл, внаслідок якого куля, пролетівши відстань приблизно 80 метрів, потрапила в праву ногу потерпілому ОСОБА_3 спричинивши останньому тяжкі тілесні ушкодження.
В апеляції потерпілий ОСОБА_3 не оспорюючи вирок суду в частині кваліфікації дій засудженого та призначеного покарання, вказує на те, що вирок суду в частині часткового задоволення позовних вимог потерпілого не відповідає обставинам справи та порушує вимоги діючого матеріального та процесуального законодавства. Зокрема зазначає, що встановлений судом розмір моральної шкоди абсолютно не відповідає завданим йому стражданням і болю.
Крім того, вважає, що ним обґрунтовано заявлено позовні вимоги про стягнення відшкодування в сумі мінімальної заробітної плати одноразово за три роки наперед, оскільки, як встановлено в судовому засіданні, матеріальне становище ОСОБА_1 є цілком задовільним. Також вважає, що судом безпідставно не взято до уваги те, що внаслідок тяжкого поранення, тривалого лікування та каліцтва він буде вимушений сплачувати значні грошові суми в майбутньому для забезпечення ефективного лікування і відновлення нормальної життєдіяльності відповідно до курсу лікування, який йому призначено згідно офіційних медичних документів, які долучені до матеріалів кримінальної справи.
Також звертає увагу на те, що висновком МСЕК №1153 від 02.09.2010 року визначена необхідність потерпілого ОСОБА_3 у протезуванні, тому вважає, що суд безпідставно дійшов до висновку про те, що протезування буде здійснено за рахунок органу соціального захисту населення.
Крім того, вказує на те, що необхідність здійснення попередньої оплати за придбання автомобіля з ручним керуванням повністю доведена матеріалами справи, а посилання суду на Постанову КМУ від 19 липня 2006 року №999 «Про затвердження Порядку забезпечення інвалідів автомобілями»є необґрунтованим, оскільки згідно п.2 вказаного Порядку точне джерело фінансування витрат на придбання автотранспорту (за рахунок коштів, передбачених у бюджеті Фонду страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України) встановлене тільки для осіб, інвалідність яких пов'язана з трудовим каліцтвом.
Просить змінити вирок Пустомитівського районного суду Львівської області від 10-13 грудня 2010 року у справі про обвинувачення ОСОБА_1 за ст.128 КК України та цивільний позов у кримінальній справі потерпілого ОСОБА_3 задоволити повністю.
Заслухавши доповідь судді, потерпілого ОСОБА_3 на підтримку апеляції, міркування прокурора про законність вироку суду, захисника ОСОБА_2 та засудженого ОСОБА_1 про безпідставність апеляційних вимог, перевіривши матеріали справи та доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Висновки суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ст. 128 КК України, за обставин викладених у вироку, відповідають фактичним обставинам і ґрунтуються на розглянутих у судовому засіданні доказах, які зібрані у передбаченому законом порядку і яким судом дана належна оцінка та в апеляції потерпілого ОСОБА_3 не оспорюються, а його діям дана правильна кримінально-правова оцінка.
Посилання потерпілого ОСОБА_3 на те, що судом невірно визначений розмір моральної шкоди, без урахування тяжкості моральних страждань потерпілого, є безпідставними.
Судом першої інстанції відповідно до вимог ст.23 ЦК України встановлено, що позивач є людиною пенсійного віку і той хворобливий стан, який описує позивач притаманний віковим змінам організму людини. Із врахуванням всіх обставин справи, колегія суддів вважає, що стягнення із засудженого ОСОБА_1 моральної шкоди відповідає вимогам ст.23 ЦК України.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_3 вирішено у відповідності з вимогами ст.ст. 1195, 1197, 1202 ЦК України, з урахуванням завданої потерпілому майнової шкоди, яка підтверджується наданими суду доказами, та моральних страждань спричинених злочинними діями засудженого.
Так, судом правомірно відмовлено в позовних вимогах потерпілого ОСОБА_3 щодо протезування, оскільки із врахуванням висновку МСЕК №1153 від 02.09.2010 року потерпілому ОСОБА_3 визначена необхідність в протезуванні, однак протезування забезпечується за рахунок органу соціального захисту населення.
Також судом обґрунтовано відмовлено в позовних вимогах щодо необхідності придбання транспортного засобу з ручним керуванням, оскільки такі вимоги не підтверджені відповідними медичними документами.
Що стосується вимоги про відшкодування витрат на лікарські засоби, які будуть потрібні в майбутньому протягом наступних трьох років, в розмірі 5936.4 гривень, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про відмову в задоволенні таких за їх безпідставністю, оскільки не представлено доказів. що такі ліки рекомендовано вживати потерпілому (цивільному позивачеві) ОСОБА_3 протягом зазначеного періоду.
Відповідно до ч.2 та ч.3 ст.1195 ЦК України визначено, що у разі каліцтва або іншого ушкодження здоров"я фізичної особи, яка в момент завдання шкоди не працювала, розмір відшкодування визначається виходячи з розміру мінімальної заробітної плати. Шкода, завдана фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров"я, відшкодовується без урахування пенсії, призначеної у звязку з втратою здоров"я, або пенсії, яку вона одержувала до цього, а також інших доходів.
Тому, суд першої інстанції правомірно встановив, що стягнення втраченого доходу, з розрахунку мінімальної заробітної плати за три наступних роки, в розмірі 31968,00 гривень підлягає до задоволення частково - в сумі 5649,00 гривень за період з 23.05.2010 року по день постановлення вироку, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, що діяла протягом цього часу.
Враховуючи наведене, доводи апеляції потерпілого ОСОБА_3 про неправильність вирішення цивільного позову задоволенню не підлягають.
Істотних порушень кримінально - процесуального закону, які б тягли скасування чи зміну вироку, колегією суддів не встановлено.
Керуючись ст.ст. 366, 377, 379 КПК України, колегія суддів
УХВАЛИЛА :
Вирок Пустомитівського районного суду Львівської області від 10-13 грудня 2010 року відносно ОСОБА_1 залишити без змін, а апеляцію потерпілого ОСОБА_3 без задоволення.
Судді:
Леон О.І. Михайлишин Г.Я. Макойда З.М.
Справа № 11-67/11Головуючий у 1 інстанції: Мусієвський В.Є.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 лютого 2011 року
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Львівської області в складі:
головуючого: Леона О.І.
суддів: Михайлишин Г.Я., Макойди З.М.
з участю прокурора: Ковальчука Т.О.
засудженого: ОСОБА_1
захисника: ОСОБА_2
потерпілого: ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові кримінальну справу за апеляцією потерпілого ОСОБА_3 на вирок Пустомитівського районного суду Львівської області від 10-13 грудня 2010 року, -
ВСТАНОВИЛА:
Цим вироком
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, який народився в м.Львові, українця, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, одруженого, працюючого на посаді комерційного директора ПП „Інфотехсистема-СВ", військовозобов'язаного, зареєстрованого у АДРЕСА_1, проживаючого у Львівській області Пустомитівському районі с.Скнилів дачний кооператив „Поляна", раніше не судимого, -
засуджено за ст.128 КК України та призначено покарання у виді 6 (шість) місяців виправних робіт за місцем його роботи з відрахуванням 10 відсотків заробітку в дохід держави.
Запобіжний захід засудженому ОСОБА_1 - підписку про невиїзд - до вступу вироку в законну силу, залишено без змін.
Стягнуто із засудженого ОСОБА_1 на користь потерпілого ОСОБА_3 5649,00 гривень майнової та 30000,00 гривень моральної шкоди.
Вирішено питання з речовими доказами та судовими витратами.
За вироком суду ОСОБА_1 23.05.2010 року, близько 20 години 00 хвилин, в с.Скнилів Пустомитівського району Львівської області, на території дачного кооперативу .,Поляна", перебуваючи на подвірї свого дачного будинку і, тримаючи в руках мисливську рушницю марки „Сафарі ПН-001", яку він виніс з будинку, щоб показати своєму товаришу, недотримуючись правил безпечного поводження зі зброєю, з необережності здійснив випадковий постріл, внаслідок якого куля, пролетівши відстань приблизно 80 метрів, потрапила в праву ногу потерпілому ОСОБА_3 спричинивши останньому тяжкі тілесні ушкодження.
В апеляції потерпілий ОСОБА_3 не оспорюючи вирок суду в частині кваліфікації дій засудженого та призначеного покарання, вказує на те, що вирок суду в частині часткового задоволення позовних вимог потерпілого не відповідає обставинам справи та порушує вимоги діючого матеріального та процесуального законодавства. Зокрема зазначає, що встановлений судом розмір моральної шкоди абсолютно не відповідає завданим йому стражданням і болю.
Крім того, вважає, що ним обґрунтовано заявлено позовні вимоги про стягнення відшкодування в сумі мінімальної заробітної плати одноразово за три роки наперед, оскільки, як встановлено в судовому засіданні, матеріальне становище ОСОБА_1 є цілком задовільним. Також вважає, що судом безпідставно не взято до уваги те, що внаслідок тяжкого поранення, тривалого лікування та каліцтва він буде вимушений сплачувати значні грошові суми в майбутньому для забезпечення ефективного лікування і відновлення нормальної життєдіяльності відповідно до курсу лікування, який йому призначено згідно офіційних медичних документів, які долучені до матеріалів кримінальної справи.
Також звертає увагу на те, що висновком МСЕК №1153 від 02.09.2010 року визначена необхідність потерпілого ОСОБА_3 у протезуванні, тому вважає, що суд безпідставно дійшов до висновку про те, що протезування буде здійснено за рахунок органу соціального захисту населення.
Крім того, вказує на те, що необхідність здійснення попередньої оплати за придбання автомобіля з ручним керуванням повністю доведена матеріалами справи, а посилання суду на Постанову КМУ від 19 липня 2006 року №999 «Про затвердження Порядку забезпечення інвалідів автомобілями»є необґрунтованим, оскільки згідно п.2 вказаного Порядку точне джерело фінансування витрат на придбання автотранспорту (за рахунок коштів, передбачених у бюджеті Фонду страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України) встановлене тільки для осіб, інвалідність яких пов'язана з трудовим каліцтвом.
Просить змінити вирок Пустомитівського районного суду Львівської області від 10-13 грудня 2010 року у справі про обвинувачення ОСОБА_1 за ст.128 КК України та цивільний позов у кримінальній справі потерпілого ОСОБА_3 задоволити повністю.
Заслухавши доповідь судді, потерпілого ОСОБА_3 на підтримку апеляції, міркування прокурора про законність вироку суду, захисника ОСОБА_2 та засудженого ОСОБА_1 про безпідставність апеляційних вимог, перевіривши матеріали справи та доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Висновки суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ст. 128 КК України, за обставин викладених у вироку, відповідають фактичним обставинам і ґрунтуються на розглянутих у судовому засіданні доказах, які зібрані у передбаченому законом порядку і яким судом дана належна оцінка та в апеляції потерпілого ОСОБА_3 не оспорюються, а його діям дана правильна кримінально-правова оцінка.
Посилання потерпілого ОСОБА_3 на те, що судом невірно визначений розмір моральної шкоди, без урахування тяжкості моральних страждань потерпілого, є безпідставними.
Судом першої інстанції відповідно до вимог ст.23 ЦК України встановлено, що позивач є людиною пенсійного віку і той хворобливий стан, який описує позивач притаманний віковим змінам організму людини. Із врахуванням всіх обставин справи, колегія суддів вважає, що стягнення із засудженого ОСОБА_1 моральної шкоди відповідає вимогам ст.23 ЦК України.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_3 вирішено у відповідності з вимогами ст.ст. 1195, 1197, 1202 ЦК України, з урахуванням завданої потерпілому майнової шкоди, яка підтверджується наданими суду доказами, та моральних страждань спричинених злочинними діями засудженого.
Так, судом правомірно відмовлено в позовних вимогах потерпілого ОСОБА_3 щодо протезування, оскільки із врахуванням висновку МСЕК №1153 від 02.09.2010 року потерпілому ОСОБА_3 визначена необхідність в протезуванні, однак протезування забезпечується за рахунок органу соціального захисту населення.
Також судом обґрунтовано відмовлено в позовних вимогах щодо необхідності придбання транспортного засобу з ручним керуванням, оскільки такі вимоги не підтверджені відповідними медичними документами.
Що стосується вимоги про відшкодування витрат на лікарські засоби, які будуть потрібні в майбутньому протягом наступних трьох років, в розмірі 5936.4 гривень, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про відмову в задоволенні таких за їх безпідставністю, оскільки не представлено доказів. що такі ліки рекомендовано вживати потерпілому (цивільному позивачеві) ОСОБА_3 протягом зазначеного періоду.
Відповідно до ч.2 та ч.3 ст.1195 ЦК України визначено, що у разі каліцтва або іншого ушкодження здоров"я фізичної особи, яка в момент завдання шкоди не працювала, розмір відшкодування визначається виходячи з розміру мінімальної заробітної плати. Шкода, завдана фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров"я, відшкодовується без урахування пенсії, призначеної у звязку з втратою здоров"я, або пенсії, яку вона одержувала до цього, а також інших доходів.
Тому, суд першої інстанції правомірно встановив, що стягнення втраченого доходу, з розрахунку мінімальної заробітної плати за три наступних роки, в розмірі 31968,00 гривень підлягає до задоволення частково - в сумі 5649,00 гривень за період з 23.05.2010 року по день постановлення вироку, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, що діяла протягом цього часу.
Враховуючи наведене, доводи апеляції потерпілого ОСОБА_3 про неправильність вирішення цивільного позову задоволенню не підлягають.
Істотних порушень кримінально - процесуального закону, які б тягли скасування чи зміну вироку, колегією суддів не встановлено.
Керуючись ст.ст. 366, 377, 379 КПК України, колегія суддів
УХВАЛИЛА :
Вирок Пустомитівського районного суду Львівської області від 10-13 грудня 2010 року відносно ОСОБА_1 залишити без змін, а апеляцію потерпілого ОСОБА_3 без задоволення.
Судді:
Леон О.І. Михайлишин Г.Я. Макойда З.М.
